За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Голова Проводу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, поет, археолог, революц╕онер
Поет, археолог, громадський д╕ячМ╕сце народження: м. Житомир
Спражн╓ ╕м'я - Олег Олександрович Кандиба. Син Олександра Олеся. У 1917-23 навчався в середн╕й школ╕ (Пуща Водиця) поблизу Ки╓ва. У 1923 ем╕грував разом з батьками до Чехословаччини. В 1924-29 навчався в Карловому ун╕верситет╕ у Праз╕, на л╕тературно-╕сторичному факультет╕ Укра╖нського Педагог╕чного ╤нституту, вивчав археолог╕ю в Укра╖нському В╕льному Ун╕верситет╕. З 1929 — член Орган╕зац╕╖ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в. Виконував ряд в╕дпов╕дальних завдань Проводу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, особисто ╢. Коновальця. Восени 1930 захистив докторську дисертац╕ю на тему «Неол╕тична керам╕ка Галичини». В 1930—1931 — асистент кафедри археолог╕╖ УВУ. Працюючи в археолог╕чному в╕дд╕л╕ Нац╕онального музею, зд╕йснив науков╕ експедиц╕╖ по зах╕дноукра╖нських землях, Н╕меччин╕, США ╕ Балканських кра╖нах, брав участь у м╕жнародних археолог╕чних конференц╕ях. У 1938 читав лекц╕╖ у Гарвардському ун╕верситет╕. Опубл╕кував ряд праць з антрополог╕╖ та археолог╕╖, серед яких: «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937). В ╕сторичн╕й науц╕ — посл╕довник школи Л. Н╕дерле. З поч. 1930-х рр. заявив про себе як самобутн╕й ╕ ориг╕нальний поет. Сп╕впрацював у льв╕вських пер╕одичних виданнях «Л╕тературно-Науковий В╕стник», «В╕стник», «Обр╕╖», «Напередодн╕» ╕ празьких журналах «Студентський в╕стник», «Проб╕й». автор поетичних зб╕рок «Р╕нь» (1935), «Веж╕» (1940) та посмертно видано╖ «П╕дзамче» (1946), перевиданих у зб╕рках «Поез╕╖» (1956) та «Величн╕сть» (1969). В 1937 очолив культурно-осв╕тню референтуру Проводу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в. В к╕н. 1930-х рр. редагував часопис «Самост╕йна думка», перетворивши його на орган ПУН. В 1938-39 брав активну участь у становленн╕ державност╕ Карпатсько╖ Укра╖ни та в збройн╕й боротьб╕ проти угорських загарбник╕в. Протягом 1939—1941 очолював Революц╕йний Трибунал ОУН, член Проводу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в. На початку радянсько-н╕мецько╖ в╕йни 1941—1945 пере╖хав до Укра╖ни разом з Буковинським куренем, прийняв участь у формуванн╕ м╕сцево╖ адм╕н╕страц╕╖ та пол╕ц╕╖. В 1941—1942 жив у Ки╓в╕, налагоджував п╕дп╕льну мережу ОУН (М) в Укра╖н╕. В жовтн╕ 1941 став одним з орган╕затор╕в пол╕тично-громадського центру — Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Ради у Ки╓в╕. З початком г╕тлер╕вських репрес╕й проти укра╖нських нац╕онал╕ст╕в пере╖здить до Львова. У травн╕ 1942 Поча╖вська конференц╕я ОУН (М) обрала його заступником голови ПУН та головою Проводу на укра╖нських землях. У с╕чн╕ 1944 п╕сля арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН. 25.5.1944 був заарештований гестапо у Львов╕ та ув'язнений у концентрац╕йному табор╕ Заксенгаузен. Загинув п╕д час чергового допиту в н╕ч з 9 на 10.6.1944, закатований гестап╕вцями.