Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Трощинський Дмитро (1749 – 1829)
Державний д╕яч та в╕домий меценат
Осв╕ту отримав у ки╖вськ╕й Академ╕╖. П╕сля зак╕нчення Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖ служив у Малорос╕йськ╕й колег╕╖ Глухов╕. У 1773 р. - гадяцький полковий писар. Наприк╕нц╕ рос╕йсько-турецько╖ в╕йни 1768-74 рр. був в╕дряджений у Молдову в розпорядження командувача окремого корпусу князя М.Р╓пн╕на для виконання секретарських обов'язк╕в. З 1774 — при служив штаб╕ генерала князя М. Р╓пн╕на, 1775 — 76 його секретар (як рос. посла в Константинопол╕), 1779 разом з ним брав участь у Тешенському Конгрес╕. Як керуючий справами канцеляр╕╖ графа О. Безбородька (з 1784) здобув соб╕ впливове становище при царському двор╕; 1793 — статс-секретар Катерини II ╕ п╕зн╕ше Павла й Олександра ╤; за Павла ╤ — сенатор ╕ гол. Поштового Управл╕ння ╕мпер╕╖. 1800 був зв╕льнений з ус╕х посад ╕ взяв участь у змов╕ проти Павла ╤; п╕сля перевороту 1801 був поновлений на вс╕х посадах ╕ призначений членом Державно╖ Ради. 1802—06 — м╕н╕стр уд╕л╕в, а в 1814—17 — юстиц╕╖; 1812—14 полтавський губернський маршалок шляхетства. 1817, маючи велик╕ волод╕ння на Полтавщин╕, Ки╖вщин╕, Под╕лл╕ й Ворон╕жчин╕ (понад 70 000 десятин), подався до дем╕с╕╖. Останн╕ роки Трощинський прожив у сво╓му миргородському ма╓тку Кибинцях, який став тод╕ визначним осередком укра╖нського нац╕онально-пол╕тичного й культурного руху (сучасники називали його «Укра╖нськими Атенами»), л╕дером якого в╕н був. Трощинський був близьким приятелем ╕ однодумцем багатьох укра╖нських автоном╕ст╕в, зокрема В. Капн╕ста, П. Коропчевського, М. Миклашевського та ╕н.. Трощинський був щедрим меценатом укра╖нсько╖ культури, науки (Я. Маркевич, В. Ломиковський), л╕тератури (В. Капн╕ст, Василь Гоголь та ╕н.), театру (В. Гоголь), малярства (В. Боровиковський), музики (А. Ведель). Через свого приятеля Осипа Каменецького Трощинський був одним з ╕н╕ц╕атор╕в першого видання «Ене╖ди» ╤вана Котляревського (1798). У Кибинцях мав домашн╕й театр, яким в╕д 1812 керував з допомогою В. Капн╕ста В. Гоголя (Яновського). Нов╕тн╕ досл╕дження стверджують, що Трощинський був л╕дером консп╕ративного кола укра╖нських автоном╕ст╕в к╕нця 18 — початку 19 стол╕ть, мав зв'язки в колах в╕йськово╖ опозиц╕╖ (через свого родича ген. П. Б╕луху-Кохановського, брат╕в Ф. ╕ В. Лукашевич╕в та ╕н., як╕ брали участь у так зван╕й Смоленськ╕й змов╕ 1798) ╕ надавав великого значення орган╕зац╕╖ укра╖нсько╖ в╕йськово╖ сили (козацький проект В. Капн╕ста 1788, козацьке ополчення на Л╕вобережн╕й Укра╖н╕ 1812).