Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
В╕йськовий д╕яч, пол╕тик, дипломат, поет, австр╕йський архикнязь (ерцгерцо╜), полковник Лег╕ону Укра╖нських С╕чових Стр╕льц╕в
В╕йськовий та державний д╕яч
М╕сце народження: м. Пула (тепер Хорват╕я)
Справжн╓ ╕м’я - В╕льгельм Франц фон Габсбур╜-Лотр╕н╜ен. Народився у с╕м’╖ австр╕йського ерцгерцога, адм╕рала австр╕йського в╕йськово-морського флоту. Член ╕мператорсько╖ родини. Подорожував, пот╕м деякий час жив у зах╕дн╕й Галичин╕. В 1912 роц╕ зак╕нчив В╕денське реальне училище, поступив у в╕йськову академ╕ю в В╕нер-Нойштадт╕, де факультативно вивчав укра╖нську мову. У лютому 1915 зак╕нчив в╕йськову академ╕ю, служив у 13-му полку улан╕в, сформованому переважно з укра╖нц╕в. П╕д його командуванням сотню, якою в╕н керував, було повн╕стю укра╖н╕зовано. Автоматично став депутатом ╕мперського парламенту по досягненн╕ 21-р╕чного в╕ку в 1916 роц╕, лоб╕ював ╕нтереси укра╖нсько╖ сп╕льноти. Планував перетворення австро-угорсько╖ монарх╕╖ на тр╕аду, де укра╖нська автоном╕я, що об’╓днувала б Буковину ╕ Галичину, могли б бути трет╕м елементом. Брав участь в укладенн╕ Брест-Литовського договору. Навесн╕ 1918 року очолив в╕йськову одиницю - «Групу архикнязя В╕льгельма», до яко╖ входив ╕ кур╕нь УСС (Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в). 1 кв╕тня 1918 перейняв командування УСС б╕ля Херсону. З поваленням гетьманату Скоропадського в грудн╕ 1918 року почав сп╕впрацювати з урядом Директор╕╖, отримав звання полковника арм╕╖ УНР, у вересн╕ 1919 був призначений головою в╕дд╕лу закордонних зв'язк╕в Головного Управл╕ння Генерального Штабу УНР. Пере╖хавши до Кам'янця-Под╕льського, де на той час були розташован╕ кер╕вн╕ установи Директор╕╖, розпочав формування мереж╕ в╕йськових шк╕л для арм╕╖ УНР. Налагодив контакти з в╕йськовими м╕с╕ями держав Зах╕дно╖ ╢вропи. В знак протесту проти угоди Петлюри з Польщею в 1920 роц╕ п╕шов у в╕дставку ви╖хав через Румун╕ю до Чехословаччини. У березн╕ 1920 п╕сля перенесеного тифу прибув до В╕дня, де написав в австр╕йськ╕й газет╕ «Neues Wiener Journal» 9 с╕чня 1921 гостру антипольську статтю, в як╕й охарактеризував союз Польщ╕ з УНР як «неприродн╕й». 1921 року у В╕дн╕ виникло Укра╖нське нац╕ональне в╕льнокозацьке товариство, яке обрало його головою управи. Видав зб╕рку поез╕й укра╖нською мовою «Минають дн╕» (1921). П╕зн╕ше займався власним б╕знесом — продажем земельних д╕лянок в р╕зних частинах ╢вропи, деякий час в╕н мешкав у Франц╕╖ та ╤спан╕╖. П╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в╕н, як ╕ вс╕ Габсбурги, р╕шуче в╕дмовився в╕д сп╕впрац╕ з нацистами ╕ знаходився п╕д наглядом ╫естапо, оск╕льки ╕снували п╕дозри стосовно його сп╕впрац╕ з англ╕йською розв╕дкою. П╕сля в╕йни в╕н продовжував займатися власним б╕знесом — мав лакофарбовий завод у В╕дн╕, одружився, мав двох син╕в — П╕ча ╕ Франца. По зак╕нченн╕ в╕йни п╕д час окупац╕╖ В╕дня в 1944—1947 рр. радянськими в╕йськами, стал╕нська розв╕дка вела та╓мне стеження за ним. Василь був заарештований 26 серпня 1947 радянською секретною службою СМЕРШ. Наприк╕нц╕ листопада 1947 його перевели до Лук'ян╕всько╖ тюрми Ки╓ва. В╕н помер в тюремн╕й л╕карн╕ в╕д туберкульозу.