Раковський Християн (1873 — 1941)
Голова Раднаркому УРСР
Громадський ╕ пол╕тичний д╕яч
М╕сце народження: Котел, Болгар╕я
Нащадок нац╕онального героя Болгар╕╖ Георг╕я Раковського, один ╕з фундатор╕в соц╕ал-демократичних парт╕й в Болгар╕╖ та Румун╕╖, д╕яч м╕жнародного соц╕ал╕стичного руху. Запропонував сво╖ послуги б╕льшовицькому кер╕вництву Рос╕╖. У с╕чн╕ 1918 був призначений головою Верховно╖ колег╕╖ у рос╕йсько-румунських справах. Проводив переговори з Румун╕╓ю щодо повернення Бессараб╕╖. У тому ж роц╕ був призначений головою укра╖нського Раднаркому. Маючи п╕дтримку Лен╕на ╕ Тро╖цького, провадив пол╕тику, направлену проти укра╖нства, проте згодом зм╕нив сво╖ погляди. Вступив у полем╕ку з секретарем ЦК КП(б)У Д. Лебед╓м. Останн╕й наполягав на тому, що в Укра╖н╕ розгорта╓ться боротьба двох культур – рос╕йсько╖ ╕ укра╖нсько╖. ╤ в ц╕й боротьб╕ майбутн╓ за б╕льш розвинутою, рос╕йською культурою. Раковський же виступав за те, аби дати змогу розвиватись т╕й культур╕, яку штучно придушували й обмежували. Критикував Стал╕на за втручання у внутр╕шн╕ ╕ зовн╕шн╕ справи УРСР. При створенн╕ СРСР у грудн╕ 1921 року в╕дстоював конфедерац╕ю з залишенням права за нац╕ональними республ╕ками на самост╕йн╕ м╕жнародн╕ зв’язки. Ще з початку 1920-их pp. пристав до троцьк╕ст╕в, за що в 1928 був виключений з парт╕╖ ╕ засланий. П╕сля покаянного листа Й.Стал╕ну 1934 повернувся з заслання, ╕ був призначений головою делегац╕╖ Червоного хреста в Япон╕╖. У 1936 був знову заарештований ╕ на третьому московському процес╕ (1938) засуджений на 20 p. Помер в ув'язненн╕, п╕д м╕стом Орел в Рос╕╖.
