Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Останн╕й кошовий отаман Запорозько╖ С╕ч╕
В╕йськовий, пол╕тик
М╕сце народження: село Пустов╕йт╕вка Лубенського полку б╕ля м╕ста Ромни (тепер – Сумська область)
Походив з укра╖нсько╖ шляхти. Був в╕йськовим осавулом, пот╕м - суддею В╕йська Запорозького низового, 1762 року обраний кошовим, але того ж року, п╕сля зустр╕ч╕ в Москв╕ з царицею Катериною II, усунутий з посади. У с╕чн╕ 1765 року всупереч царськ╕й вол╕ старшина знову обрала Петра Калнишевського кошовим. За доблесть у рос╕йсько-турецьк╕й в╕йн╕ 1768 — 1774 pp. В╕йсько Запорозьке д╕стало подяку в╕д цариц╕, кошовий отаман був нагороджений кавалером найвищого ордену Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ — ордену Андр╕я Первозванного, йому було присво╓но в╕йськовий чин генерал-лейтенанта. В╕дстоював права Запор╕жжя, задля чого неодноразово ╖здив з депутац╕ями до Петербурга. Намагався посилити свою владу ╕ обмежував права старшини та козацько╖ ради. Дбав про поширення хл╕боробства ╕ торг╕вл╕ у запорозьких степах ╕ тим самим перешкоджав планам Рос╕╖ в колон╕зац╕╖ причорноморських степ╕в та посиленн╕ рос╕йсько╖ присутност╕ в Укра╖н╕. 4 червня 1775 року 100-тисячне в╕йсько п╕д командуванням генерал-поручика Петра Текел╕, повертаючись ╕з турецько╖ в╕йни, обступило С╕ч, скориставшись тим, що В╕йсько Запорозьке ще було на турецькому фронт╕. Не маючи сил боронитися, Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Разом з╕ старшиною його було заарештовано i на пропозицiю Потьомк╕на дов╕чно заслано до Соловецького монастиря, куди в╕н прибув у кiнцi липня 1776 р. У 1792 р. Петро КАлнишевський переведений в одиночну в'язницю бiля Поварнi. Указом нового Iмператора Росi╖ Олександра Павловича в╕д 2 квiтня 1801 р. був помилуваний за загальною амнiст╕╓ю та отримав право на вiльний вибiр мiсця проживання. За свo╖ми лiтами (йому йшов 111 рiк) ╕ станом здоров'я залишився ченцем у монастирi, де й помер на 113 роц╕ життя - 1803 року. Похований Петро Калнишевський на головному подв╕р'╖ Соловецького монастиря перед Преображенським собором.