Постат╕
|
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Митрополит УАПЦ, м╕н╕стр осв╕ти УНР, засновник ╕ перший ректор Кам’янець-Под╕льського державного укра╖нського ун╕верситету, д╕йсний член Наукового Товариства ╕м. Т. Шевченка
Вчений, мовознавець, ╕сторик церкви, педагог, церковний ╕ громадський д╕яч
М╕сце народження: м╕стечко Брусил╕в Радомишльського пов╕ту Ки╖всько╖ губерн╕╖ (нин╕ - селище м╕ського типу, районний центр Житомирсько╖ област╕)
Народився у б╕дн╕й селянськ╕й родин╕. Був шостою дитиною в с╕м'╖. Коли ╤вану виповнилося два роки, внасл╕док нещасного випадку загинув його батько. 1896 ╤.Ог╕╓нко зак╕нчив початкову чотирир╕чну школу в Брусилов╕. Навчався у Ки╖вськ╕й в╕йськово-фельдшерск╕й школ╕. ╤з товаришем по навчанню Юхимом Придворовим (майбутн╕й рос╕йський поет Дем'ян Б╓дний) редагував рукописний м╕сячник «Моя библиотека». Зак╕нчивши 1900 повний фельдшерський курс, за направленням ком╕с╕╖ працював у Ки╖вському в╕йськовому шпитал╕. У травн╕ 1903 в Остроз╕ склав ╕спити в м╕сцев╕й г╕мназ╕╖ та отримав в╕дпов╕дне св╕доцтво. 1909 в╕н зак╕нчив Ки╖вський ун╕верситет св.Володимира. Згодом навчався на Вищих Педагог╕чних курсах, працював у Ки╖вському комерц╕йному ╕нститут╕. З 1915 викладав у Ки╖вському ун╕верситет╕, був приват-доцентом на кафедр╕ мови ╕ л╕тератури. Належав до Укра╖нсько╖ Парт╕╖ Соц╕ал╕ст╕в-Федерал╕ст╕в. У 1917-1918 ╤ван в╕д╕грав значну роль в укра╖н╕зац╕╖ вищих навчальних заклад╕в ╕ шк╕льництва. З 1918 Ог╕╓нко – професор кафедри ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ культури Ки╖вського Укра╖нського Державного Ун╕верситету. Ул╕тку 1918 ╤ван виступив засновником ╕ став першим ректором Кам’янець-Под╕льського державного укра╖нського ун╕верситету (урочисто в╕дкрито 22 жовтня 1918). 5 с╕чня 1919 Ог╕╓нка призначено м╕н╕стром осв╕ти УНР, працював в урядах Володимира Чех╕вського та Серг╕я Остапенка. 1919—1920 — м╕н╕стр в╕роспов╕дань УНР в урядах ╤саака Мазепи та В'ячеслава Прокоповича. Захоплення Кам’янця-Под╕льського б╕льшовицькими в╕йськами (16 листопада 1920) змусило Ог╕╓нка ем╕грувати до Польщ╕. 1921 в╕н став членом Ради Республ╕ки; був м╕н╕стром у справах в╕ровизнання уряду УНР в екзил╕. Протягом 1926—1932 ╤ван — професор церковнослов’янсько╖ мови на богословському факультет╕ Варшавського ун╕верситету. Заснував ╕ редагував у Варшав╕ журнал «Р╕дна мова» (1933—1939) ╕ «Наша культура» (1935—1937), як╕ сприяли популяризац╕╖ укра╖нсько╖ культури, норм ╓дино╖ л╕тературно╖ мови серед укра╖нц╕в за межами УРСР, виступав проти русиф╕каторсько╖ пол╕тики тогочасного кер╕вництва радянсько╖ Укра╖ни. У жовтн╕ 1940 на Собор╕ укра╖нських православних ╓пископ╕в був висвячений (п╕д ╕м’ям ╤лар╕она) арх╕╓пископом Холмським ╕ П╕дляським. Зд╕йснював укра╖н╕зац╕ю церкви на Холмщин╕ шляхом запровадження укра╖нсько╖ мови у богослуж╕ння. В╕д березня 1944 — митрополит Холмсько-П╕дляський. У серпн╕ 1951 на Надзвичайному Собор╕ УГПЦ у В╕нн╕пез╕ обраний головою Укра╖нсько╖ Греко-Православно╖ Церкви у Канад╕ ╕ митрополитом В╕нн╕пегу. За Ог╕╓нка було проголошено Акт об’╓днання трьох укра╖нських автокефал╕й за кордоном. Його важливий внесок — переклад Б╕бл╕╖, що до сьогодн╕ ╓ неперевершеним надбанням укра╖нського народу. Помер ╤ван Ог╕╓нко у м. В╕нн╕пег.



