Великие Украинцы

Постат╕

Самчук Улас Олекс╕йович (1905 - 1987)
Самчук Улас Олекс╕йович (1905 - 1987)

Воював проти поневолювач╕в р╕дного краю, присвятив свою творч╕сть нац╕онально-визвольн╕й боротьб╕ укра╖нського народу.

Письменник, журнал╕ст, публ╕цист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанн╕, член ОУП "Слово".

М╕сце народження – село Дермань Дубенського пов╕ту Волинсько╖ губерн╕╖, зараз - Здолбун╕вський районР╕вненсько╖ област╕.

Батько – селянин.

1917—1920 рр. навчався у чотирикласов╕й вищепочатков╕й школ╕ при Дерманськ╕й Св. Феодор╕вськ╕й учительськ╕й сем╕нар╕╖. В 1921—1925 роках — у Крем'янецьк╕й укра╖нськ╕й приватн╕й г╕мназ╕╖ ╕мен╕ ╤вана Стешенка. Служив у польському в╕йську, 23 серпня 1927 дезертирував зв╕дти. З 1927 року навчався у Бреславському Ун╕верситет╕. З 1925 почав друкувати опов╕дання у журнал╕ «Духовна Бес╕да» у Варшав╕, згодом в «Л╕тературно-науковому в╕снику» та ╕н. журналах (видан╕ окремою зб╕ркою «В╕днайдений рай», 1936). 1929 року навча╓ться в УВУ в Праз╕. Волод╕в н╕мецькою, польською, чеською, рос╕йською, менше - французькою мовами. Був головою Секц╕╖ митц╕в, письменник╕в ╕ журнал╕ст╕в у Праз╕. 1941 був редактором газети «Волинь», був одним ╕з засновник╕в ╕ головою л╕тературно╖ орган╕зац╕╖ МУР, був засновником ОУП «Слово» (1954). З 1929 року став пост╕йно сп╕впрацювати з «Л╕тературно-науковим в╕сником», «Дзвонами», «Самост╕йною думкою», «Розбудовою нац╕╖», «Сурмою».

Твори: Трилог╕я «Волинь», пов╕сть «Кулак» (1932), «Мар╕я» (1934) «Гори говорять» (1934), роман-хрон╕ка «Юн╕сть Василя Шеремети», трилог╕я «Ост»; роман «Чого не го╖ть вогонь», (1959), тв╕р «На тверд╕й земл╕», 1967), «П'ять по дванадцят╕й» (1954), «На б╕лому кон╕» (1956) та ╕нш╕.